пʼятниця, 14 грудня 2018 р.

Відьма

Пов’язане зображення


Стиха крадеться кошлата ніч.
Відьмо, чому не спиш?
Кутаєш в ніч — порцеляну пліч,
Та все одно тремтиш.

Бісики-вогники — із зіниць,
Подих з гарячих вуст...
Тіні як крила бентежних птиць,
Крила твоїх спокус.

Відьмо, я в’язень у своїх снах,
Спраглий твоїх принад.
Може, знайти потаємний шлях
Та й утекти назад?

Тільки намарно. Я так робив,
Біг до розхресть доріг,
Та повертав кожен з тих шляхів
Знову на твій поріг.

Чорне мереживо довгих вій.
Погляд немов наскрізь.
Бачиш, я тут, я дощенту твій!
Серце шугає вниз

04.01.2014

Немає коментарів:

Дописати коментар