понеділок, 1 серпня 2016 р.

Сусіди по дачі

Художниця Наталя Тур
 П’янке серпневе сонце надвечір’я
За обрій тягнуть хмари, як воли.
А ми в тіні горіха на подвір’ї
З тобою теревені розвели.

Ти мені щось про рококо-бароко,
Про сенс життя, про суть усіх речей.
А я пірнаю подумки глибоко
У синьо-сірий вир твоїх очей.

Я відчуваю: рибка мого серця
Давно ковтнула чар твоїх гачок.
А що плеча твого торкнувсь – не сердься:
«На тебе, люба, сів був павучок!..»

«Ах, павучок! То все такі дрібниці!» –
Кокетливо всміхаєшся мені.
І граціозним жестом чарівниці
Ти яблучко виймаєш з-за спини.

І де його знайшла ти під горіхом?!!
Чи спека то далась мені взнаки?...
Колись Адаму обернулось лихом
Те яблучко з жіночої руки…

«Скуштуйте ось, забула пригостити!
Це з мого саду перший урожай…»
Та з твоїх рук отруту ладен пити!..
Хоча з отрутою ти, мабуть, зачекай…

Я не старий ще й не якийсь пацанчик,
Не так багато маю різних вад…
…А знесемо ще той хиткий парканчик –
То буде в нас один великий сад!


5.08.2008

Немає коментарів:

Дописати коментар