пʼятниця, 22 січня 2016 р.

Герої вмирають

Сергій Нігоян 

Герої вмирають. Себе не обдуриш.
Смерть — вправний музика,
їй все по цимбалах. 
Герої вмирають. В боях чи тортурах.
Хто б що не базікав — 
а Смерті все мало…
Герої вмирають. І крається серце.
Смерть — знову сміється
обвугленим ротом.
Герої вмирають. Узуті у берці,
під супровід “Терції”,
за Тим поворотом
зникають Герої. Лишається відчай. 
І сльози. І смуток.
І вічна спокута.
І Час — непідкупний і втомлений слідчий —
розплутує жмуток
“не бути чи бути”.

30.09.2014

2 коментарі:

  1. У відповідь:

    Сьогодні, мамо, я побачила війну...
    Назавжди світ у раз перевернувся...
    На мить в жалобі весь народ зігнувся
    Життя свого побачивши ціну...

    За що померли всі ці люди, поясни?
    За мир і спокій, за права людини?
    Тепер залишились у них родини,
    Чекаючи припинення війни.

    Я там була, я бачила тіла.
    "Небесну сотню" хоронили люди
    Такою як раніш я вже не буду
    Як виявилось - слабшою була...

    Сьогодні, мамо, я побачила війну.
    І ненависть в очах родини.
    Коли прощаючись з єдиним сином...
    Свободи розуміючи ціну....(©)

    ВідповістиВидалити
  2. Не знаю, вкотре читаю цей вірш - і знову плачу... А зараз знову перечитую - хочу, щоб він пролунав на заході, присвяченому героям Крут та нашим ліцеїстам, які зараз на війні... Так щемить...

    ВідповістиВидалити