четвер, 9 липня 2015 р.

"Твої очі колись здавались мені криницями"


Твої очі колись здавались мені криницями,
Що з глибин своїх випускали диких химер.
Небо падало вниз тривожними блискавицями.
Я напевно не знав – живу чи, може, помер.

Ти мовчанням своїм жорстоко душу бентежила,
Я тебе благав не лишати мені надій.
Посміхалася ти, своїх таємниць мереживом,
Граючись, ловила метеликів моїх мрій.

Я тебе відчував, як дощ, усією шкірою,
І якби могла б ти бути-таки дощем –
Вгамував би себе тобою – холодною, щирою –
І просив би Бога, щоб дав мені тебе ще!

17.05.2007

Немає коментарів:

Дописати коментар