Коли ти заблукаєш випадково,
Не знайдеш виходу з химерного туману,
Проснеться жаль, що не сказав ні слова,
Не обійняв, не пригорнув кохану.
Проснеться смуток і тебе поглине,
Всю душу з тебе висмокче омана,
Що все ж таки твої слова долинуть
І огорнуть твоїм теплом кохану…
Але слова – не мають більше суті!..
Вона – вслухається у тишу так старанно
І марно жде… Вдивляється у сутінь…
Зітхає вітер – чується «кохана…»
26.05.2008
Немає коментарів:
Опублікувати коментар