пʼятниця, 14 грудня 2018 р.

Відьма

Пов’язане зображення


Стиха крадеться кошлата ніч.
Відьмо, чому не спиш?
Кутаєш в ніч — порцеляну пліч,
Та все одно тремтиш.

Бісики-вогники — із зіниць,
Подих з гарячих вуст...
Тіні як крила бентежних птиць,
Крила твоїх спокус.

Відьмо, я в’язень у своїх снах,
Спраглий твоїх принад.
Може, знайти потаємний шлях
Та й утекти назад?

Тільки намарно. Я так робив,
Біг до розхресть доріг,
Та повертав кожен з тих шляхів
Знову на твій поріг.

Чорне мереживо довгих вій.
Погляд немов наскрізь.
Бачиш, я тут, я дощенту твій!
Серце шугає вниз

04.01.2014

неділя, 1 липня 2018 р.

Математично. Прозаїчно

Результат пошуку зображень за запитом "графік стосунки"

Не перебільшуй, любий,
Навіщо гіперболи?
Життя триває —
Просто любов не константа,
І також вона не хвороба Ебола,
Ти не помираєш, любий.
Драматизувати не варто.
Сьогодні ми мов гілки параболи.
Спільного маємо — хіба що нуль.
У нашім романі
Доволі стандартна фабула.
Ми до фіналу вже підійшли
Впритул.

У координатах твоїх —
Тісно і парко.
Нарешті над І —
Вистрілює крапка.
Я прагнула близькості доти,
Доки не знала,
що ти — асимптота.

30.06.2018

вівторок, 8 травня 2018 р.

Березневе


безхатько-березень на смітнику зими 
знічев’я порпався в розшарпаних пакетах
і скублись горобці на парапетах
за ласі вигризки гнилої шаурми

огидні виразки замурзана земля
вже не старалась прикривати вогким дрантям
і лиш дівчата приміряли плаття
І вітер ніс весну нізвідкіля

12.03.2018

Приходь


Усе
в цьому світі від-
носно.
Я мов
не відкритий людьми
острів.
В мені
розквітає липа
млосно.
Приходь.
Ми будемо пити.
Просто.

Усе,
що між нами, - прав-
диво.
Я мов
не пролита з небес
злива.
В мені
проростає туга
нива.
Приходь.
Сміливо.

8.05.2018


субота, 5 серпня 2017 р.

Камни

В душе, начинённой взрывчаткой и нежностью,
Живут антилопы и бьют золотыми копытами
По серым камням, остывающей неизбежности,
По алым цветам, что здесь умирают забытыми.

Уйду, не придумав предлога для совести,
Улыбки серпом отсеку всё, что было и не было.
Горячие угли пугающей невесомости
Упали в ладони чёрными звёздами — с неба ли?

Забыть паутину путей было просто мне
Из нашего мира, бесцветной реальности чуждого.
Да только боюсь, — белым пламенем твои простыни
Опалят мне крыльев тонкое чёрное кружево.


30.07.2004

Дуже старе відео з репетиції гурту "Метаморфоза" (пізніше — "Своєрідне Коло"). Вірш — Олександри Сергієнко (клавішні). Музика — Андрія Толстікова (гітара). На бас-гітарі Євген Космаков. Барабанщик Макс Червоненко у цій пісні відпочиває:)
Оскільки за весь час існування гурту ми написала багацько хороших пісень, але жодну з них нормально не записали, то хай для пам'яті залишаться принаймні записи з репетицій. Як наприклад ця.

субота, 19 листопада 2016 р.

"Грає на ринвах-гобоях..."


Грає на ринвах-гобоях
Легіт вологий ранковий
І огортає габою
Постать твою випадкову.
Спогади хмарами линуть,
Стигне в руках філіжанка.
Наче зійшов зі світлини
І розчинився в світанку.
Звідки ти виринув, друже?
Пам’ять палає, мов ватра.
Ти цей вогонь не подужав,
Вже й намагатись не варто.
Постать твоя недосяжна
Тане в ранковім тумані.
Виє в провулках звитяжно
Згаяний шанс наш останній.

09.11.2016

середа, 3 серпня 2016 р.

Вода


Ти казав, я свята... Та тремтіли вуста
І в очах дві зорі голубі.
Ти гадав, я вода... Я не знала стида...
Я за комір стікала тобі.

Було білим вино... Та іржава імла
Поглинала вогні зіниць.
Я не знала стида... Я водою була...
Я текла... Ти лежав горілиць.

Ти казав, я свята... Полохливі вуста
Все шукали притулку собі...
Ти лежав горілиць... І не знали стида
Ув очах дві зорі голубі.


29.11.2009