вівторок, 8 травня 2018 р.

Березневе


безхатько-березень на смітнику зими 
знічев’я порпався в розшарпаних пакетах
і скублись горобці на парапетах
за ласі вигризки гнилої шаурми

огидні виразки замурзана земля
вже не старалась прикривати вогким дрантям
і лиш дівчата приміряли плаття
І вітер ніс весну нізвідкіля

12.03.2018

Приходь


Усе
в цьому світі від-
носно.
Я мов
не відкритий людьми
острів.
В мені
розквітає липа
млосно.
Приходь.
Ми будемо пити.
Просто.

Усе,
що між нами, - прав-
диво.
Я мов
не пролита з небес
злива.
В мені
проростає туга
нива.
Приходь.
Сміливо.

8.05.2018


субота, 5 серпня 2017 р.

Камни

В душе, начинённой взрывчаткой и нежностью,
Живут антилопы и бьют золотыми копытами
По серым камням, остывающей неизбежности,
По алым цветам, что здесь умирают забытыми.

Уйду, не придумав предлога для совести,
Улыбки серпом отсеку всё, что было и не было.
Горячие угли пугающей невесомости
Упали в ладони чёрными звёздами — с неба ли?

Забыть паутину путей было просто мне
Из нашего мира, бесцветной реальности чуждого.
Да только боюсь, — белым пламенем твои простыни
Опалят мне крыльев тонкое чёрное кружево.


30.07.2004

Дуже старе відео з репетиції гурту "Метаморфоза" (пізніше — "Своєрідне Коло"). Вірш — Олександри Сергієнко (клавішні). Музика — Андрія Толстікова (гітара). На бас-гітарі Євген Космаков. Барабанщик Макс Червоненко у цій пісні відпочиває:)
Оскільки за весь час існування гурту ми написала багацько хороших пісень, але жодну з них нормально не записали, то хай для пам'яті залишаться принаймні записи з репетицій. Як наприклад ця.

субота, 19 листопада 2016 р.

"Грає на ринвах-гобоях..."


Грає на ринвах-гобоях
Легіт вологий ранковий
І огортає габою
Постать твою випадкову.
Спогади хмарами линуть,
Стигне в руках філіжанка.
Наче зійшов зі світлини
І розчинився в світанку.
Звідки ти виринув, друже?
Пам’ять палає, мов ватра.
Ти цей вогонь не подужав,
Вже й намагатись не варто.
Постать твоя недосяжна
Тане в ранковім тумані.
Виє в провулках звитяжно
Згаяний шанс наш останній.

09.11.2016

середа, 3 серпня 2016 р.

Вода


Ти казав, я свята... Та тремтіли вуста
І в очах дві зорі голубі.
Ти гадав, я вода... Я не знала стида...
Я за комір стікала тобі.

Було білим вино... Та іржава імла
Поглинала вогні зіниць.
Я не знала стида... Я водою була...
Я текла... Ти лежав горілиць.

Ти казав, я свята... Полохливі вуста
Все шукали притулку собі...
Ти лежав горілиць... І не знали стида
Ув очах дві зорі голубі.


29.11.2009  

вівторок, 2 серпня 2016 р.

I wanna more

Художник Robert Hagan

хай вона юна діва – Тамара,
хай вона юна панна – Тамара.
хай вона – море, хвилі. Тамара.
хай вона дивна, хай!
та я жагуче мрію про – Завтра,
та я думками лину до – Завтра,
я хочу більше, я прагну – Завтра...
Завтра, Тамаро! Знай!


16.04.2010

понеділок, 1 серпня 2016 р.

Сусіди по дачі

Художниця Наталя Тур
 П’янке серпневе сонце надвечір’я
За обрій тягнуть хмари, як воли.
А ми в тіні горіха на подвір’ї
З тобою теревені розвели.

Ти мені щось про рококо-бароко,
Про сенс життя, про суть усіх речей.
А я пірнаю подумки глибоко
У синьо-сірий вир твоїх очей.

Я відчуваю: рибка мого серця
Давно ковтнула чар твоїх гачок.
А що плеча твого торкнувсь – не сердься:
«На тебе, люба, сів був павучок!..»

«Ах, павучок! То все такі дрібниці!» –
Кокетливо всміхаєшся мені.
І граціозним жестом чарівниці
Ти яблучко виймаєш з-за спини.

І де його знайшла ти під горіхом?!!
Чи спека то далась мені взнаки?...
Колись Адаму обернулось лихом
Те яблучко з жіночої руки…

«Скуштуйте ось, забула пригостити!
Це з мого саду перший урожай…»
Та з твоїх рук отруту ладен пити!..
Хоча з отрутою ти, мабуть, зачекай…

Я не старий ще й не якийсь пацанчик,
Не так багато маю різних вад…
…А знесемо ще той хиткий парканчик –
То буде в нас один великий сад!


5.08.2008